Сміття, яке тебе переживе

Або навіщо і як правильно утилізувати тверді побутові відходи (ТПВ)

«Людство не загине в атомному кошмарі — воно задихнеться у власних відходах».
Нільс Бор.

Мій батько, який народився в невеличкому селі на Вінниччині, час від часу повторює мені одну й ту саму історію про те, як в українському селі не можна було виносити сміття за межі свого подвір’я. Навіть шматочки битого глиняного посуду прикопували десь у куточку свого городу. «Хіба ж можна порівнювати ситуацію зі сміттям тоді і зараз?!» — справедливо обуритесь ви.

Тоді відходи не створювали проблем і при потраплянні в природнє середовище з часом зникали безслідно. Проблеми почалися, коли в наше життя ввійшли синтетичні матеріали, які переважно в природі не розкладаються. Ці проблеми стали критичними, коли ми з легкої руки маркетологів почали широко використовувати пластикову та паперову упаковки. При цьому ми не створили майже ніякої інфраструктури утилізації цих відходів. Але й просто викидати сміття в найближчій посадці, перетворюючи нашу землю на один великий смітник, не допустимо, якщо ми думаємо про майбутнє наших дітей і внуків.

Наразі в Україні однією з найгостріших комунальних проблем є проблема твердих побутових відходів. Найбільш поширеним способом її вирішення є складання відходів на полігонах поховання ТПВ. Загальна площа 770–ти полігонів становить майже 3 тис. га. Переважна більшість полігонів працює в режимі перевантаження, 80-90% з них не відповідають вимогам екологічної безпеки.

Екологічну ситуацію в Україні слід визнати катастрофічною: згідно з даними Міністерства охорони навколишнього середовища на сміттєзвалищах нині накопичено більше 30 млрд тонн промислових відходів і побутового сміття, що в перерахунку становить 700-800 тонн на душу населення або 50 тис. тонн на 1 квадратний кілометр, що є найвищим показником у світі. Звалища вже займають 7% території України або більше 260 тис. га земель. Щорічно у нас утворюється близько 1 млрд тонн нових відходів.

При цьому утилізується лише 4-5%. Наші посадки, яри та ліси переповнені стихійними сміттєзвалищами, яких налічується 15 тис. Площа офіційних і стихійних сміттєзвалищ в Україні вже перевищила площу національних парків. При цьому на всю країну є лише два працюючих сміттєспалювальних заводи. Один із них у
Києві. Його застарілих потужностей і технологій вистачає на те, щоб знищити 25 % відходів міста. І жодного сміттєпереробного. Водночас, внаслідок незадовільного фінансування з боку комунальних органів і неоплату населенням комунальних
послуг система санітарного очищення значною мірою руйнується. Так, сьогодні муніципальним обслуговуванням охоплено лише 52 % населення країни. В більшості невеликих міст і в абсолютній більшості сіл ця система не діє. Не виняток і наше село, де відходи утилізуються епізодично, за принципом «хто як зможе». Ми всі з вами продовжуємо використовувати несанкціоновані звалища та дихаємо отрутою у вигляді продуктів їх спалення, забруднюємо ґрунтові води. Не задумуючись про наслідки.

Щодня кожна сім’я додає в навколишнє середовище 1-2 кг сміття.

Що ж є основними компонентами відходів споживання? Це — використана упаковка, харчові рештки, відпрацьовані товари та матеріали (зокрема і небезпечні: акумулятори, батарейки, ртутні та звичайні лампи розжарювання, побутова хімія), зношені автомобільні шини, вуличне сміття, зрізані гілки, листя тощо.

Об'їдки, яєчна шкаралупа, лушпиння від картоплі становить 29% середньостатистичного сміттєвого кошика сучасної людини, а ще 25% — це картон і папір, 13% — скло, 11% — пластик, 4% — метал і 18% — інші матеріали.
Найпоширеніше сміття на планеті — сигаретні недопалки. Щорічно їх викидається 4.500.000.000 штук. Сигаретний недопалок розкладається на відкритому повітрі від 1 до 12 років. Жувальна гумка, яка впаде в ґрунт, може там пролежати до 30 років. А якщо клімат холодний, то на її розкладання може піти не одна сотня років. Вважається, якщо використану жуйку просто покласти на стіл у приміщенні, то вона не розкладеться, а
перетвориться на маленький камінь. Час напіврозпаду гумки так, як в урана — 238 років.
Має пройти близько 450 років, перш ніж пластик почне розкладатися. При нинішніх темпах виробництва цього матеріалу наша планета згодом повністю покриється пластиком. 40 % пластикових відходів становлять пластикові пляшки. Цікавий факт полягає в тому, що 90 % ціни, яку ми платимо за воду, становить вартість пластика, а сама вода коштує близько 10 %. У деяких країнах повністю заборонено використання
пластикових пляшок. Серед них Австралія, Китай, Австрія, Бангладеш, Ірландія та інші. В деяких країнах існує заборона використання поліетиленових пакетів, наприклад у Сінгапурі, Тайвані, Руанді, Італії, деяких штатах Індії та США.

Якщо в море кинути паперову серветку, то вона зникне через три місяці, сірники розчиняться через шість місяців. Кинутий недопалок проплаває в морі від 1 до 5 років, а пакет з поліетилену — від 10 до 20 років. Вироби з нейлону розчиняться через 30-40 років,
а консервна банка — через 500! Пройде 1000 років, і тільки після цього зникне скляна пляшка.